Чи важко ввести в школах електронні щоденники (Росія)?

lambo-cbto-admin    Internet    

Нагадаємо, ще в липні 2008 року президент Мєдвєдєв запропонував зробити шкільні журнали та щоденники електронними.

Це, по-перше, зручно для батьків – не потрібно йти в школу, щоб дізнатися, як навчається дитина, достатньо мати комп’ютер з виходом в Інтернет. По-друге, шкільні вчителі навчаться нарешті поводитися з комп’ютером, оскільки доведеться оновлювати оцінки на сайті.

Недовго думаючи, багато шкіл стали публікувати відомості про учнів на персональних сайтах шкіл, у відкритому доступі. Крім оцінок на таких сайтах часто розміщували та особисту інформацію про учнів і батьків. Але це суперечило Федеральним законом “Про персональні дані”, і незабаром учнівські оцінки з шкільних сайтів зникли.

Онлайн по-Сєвєроуральськи

Потім свердловські ентузіасти спробували створити локальний електронний щоденник – на базі одного навчального закладу. Такий експеримент провели в Сєвєроуральській школі №8.

– Ми спробували модифіковану американську розробку Online grades підігнати під стандарти російського освіти, – розповідає адміністратор інформаційної системи dvoyek.net Іван Сисолятін. – Півроку програма діяла в тестовому режимі – безкоштовно. Було підключено вісім класів, на особистих сторінках учнів, захищених паролем, оператор щотижня публікував оцінки та зауваження викладачів. Система стала користуватися досить великим успіхом у батьків. Потім ми вирішили, що настав час переходити на платне надання послуг. Більшу частину грошей з призначеної абонентської плати в 150 рублів на місяць на одну дитину ми розраховували платити операторові, тому що він витрачав на обслуговування системи час. Ще треба було оплачувати хостинг – це близько 1300 рублів в рік і за доменне ім’я – близько 300 рублів. Але, оскільки платити за послугу батьки відмовилися, проект перестав існувати.

До речі, в більшості єкатеринбурзьких шкіл до впровадження електронних щоденників і журналів ставляться насторожено саме тому, що директори бояться: впровадження електронного документообігу вимагає великих витрат.

Щоденник на всю країну

Під таким девізом працює федеральний інтернет-портал 1dnevnik.ru. По суті він представляє собою розширену до масштабів країни Сєвєроуральську модель інтернет-щоденника. Приблизно за таку ж плату він надає майданчик для розміщення шкільних оцінок і зауважень. Як бонус – можливість обмінюватися повідомленнями з іншими користувачами та інтернет-бібліотека в допомогу учневі. Сьогодні цим електронним щоденником користуються близько 230 російських шкіл. Розробники стверджують, що більшу частину батьківських грошей вони витрачають на розробку нових опцій і відшліфовування вже наявних розділів.

– Хочу ще додати, що у нас є кілька таблиць для зручності вчителів, які дозволяють дуже швидко заносити оцінки і домашні завдання в електронний журнал, – говорить керівник проекту Андрій Шишкін.

Шкільна соціальна мережа

Наступний сайт dnevnik.ru має кілька суттєвих відмінностей від згаданого. По-перше, всі послуги він надає безкоштовно. По-друге, він орієнтований на інтерактивність, спілкування та обмін мультимедійними файлами. Це мережа, схожа на vkontakte, тільки з чітко обмеженою цільовою аудиторією – школярами. Крім того, портал надає досить багату електронну бібліотеку з предметів шкільного курсу.

Однак у цих двох проектів-1dnevnik.ru і dnevnik.ru – є великий недолік: якість і правдивість опублікованих у них відомостей безпосередньо залежить від ентузіазму викладача. Захоче він викласти оцінки та поспілкуватися ввечері з батьками – добре, а ні – так він це робити і не зобов’язаний. Жодної мотивації, крім професійного боргу, у нього немає.

“Інше” місто

Тим часом у Жовтневому районі Єкатеринбурга цю проблему вирішили. У місцевому відділі освіти нам розповіли, що всі школи цього району підключені до системи “Мережеве місто”. Принципова її відмінність від всіх описаних вище в тому, що вона дозволяє педагогам, заповнюючи відомості про успішність учнів для батьків, одночасно складати звітність для адміністрації школи та відділу освіти. Ще в системі є функція дистанційного тестування учнів.

Правда, і обходиться “Мережеве місто” дорожче звичайних онлайн-щоденників – підключення однієї школи коштує 32 тисячі рублів. Ці гроші виділяють школам з бюджету району, так що батьки нічого за користування програмою не платять. Основне завдання батьків – підписати договір згоди на розміщення оцінок їх дітей на сайті. До речі, тут публікуються тільки імена, прізвища, стать, дата народження і клас дитини, інших даних немає. Така вимога інформаційної безпеки – чим менше зайвих відомостей на подібних сайтах, тим менша ймовірність, що ними зможе скористатися хтось зайвий.

Думка

Валерій Неталіев, голова громадської організації “Єкатеринбурзький батьківський комітет”:

– Такі електронні технології дозволяють мені як батьку підтримувати тісний зв’язок зі школою. Я буду завжди знати, що на уроках робить моє чадо. І робота вчителів з дитиною в наявності. Звичайно, в будь-якій справі є і позитивні, і негативні сторони. Але електронні щоденники треба впроваджувати. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

Компетентно

Павло Бабік, юрист:

– Головний юридичний аспект тут – чи є згода батьків на ведення електронного щоденника його дитини. Оцінки – це теж частина персональних даних. Потрібно також переконатися, що оператор вживає всіх заходів для захисту інформації. За законом про персональні дані це входить у його обов’язки. Чим вище ступінь захисту сайту – тим більше можна довіряти його розробникам. Тут краще радитися з фахівцями в області програмування. Є також спеціальний контролюючий орган – Федеральна служба з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій. Туди можна звернутися у разі, якщо вважаєте, що персональні дані вашої дитини розміщені на сайті неправомірно або цей сайт недостатньо захищений.

За даними rg.ru

Топ-10 улюблених стартових сторінок українців

lambo-cbto-admin    UA-net    

Частки різних ресурсів в якості стартових сторінок на комп’ютерах українських користувачів

За даними biz.liga.net

В UA-неті більше свободи

lambo-cbto-admin    UA-net    

Однією з головних відмінностей Уанету від Рунета є надмірна законодавча зарегульованість останнього.

Що ж стосується порівняння прибутковості українських і російських сайтів, його проводити поки некоректно: первісна монетизація інтернет-проектів у Росії вже пройшла, в Україні ж тільки починається.

На початку року кількість зареєстрованих імен в домені. UA подолало позначку в півмільйона: ювілейний 500-тисячний домен Уанету був зареєстрований 5 лютого. Ще близько року тому, 18 січня 2009-го, це число складало 400 тис. Таким чином, кількість імен у національній доменній зоні росте щодо непоганими темпами (хоч і не такими швидкими, як у Росії: кількість доменів в інтернет-просторі нашого північного сусіда за 2009 р. збільшилося на 37% і сьогодні наблизилося до позначки в 3 млн).

Що стосується динаміки приросту українських сайтів, її визначити складніше. За приблизною оцінкою заступника голови правління Інтернет-асоціації України (ІнАУ) Олександра Ольшанського, кількість зареєстрованих в Уанеті сайтів сьогодні становить близько 250 тисяч. “Різниця між кількістю існуючих в Уанеті сайтів та доменних імен пов’язана з тим, що один сайт може мати відразу декілька імен, викуплених компанією – його власником, – пояснює пан Ольшанський – З іншого боку, існує велика кількість зареєстрованих доменів, за якими на сьогоднішній день немає ніяких сайтів. Тож динаміка приросту сайтів в Уанеті з динамікою приросту доменів пов’язана лише побічно, і зв’язок цей проявляється лише на дуже великих інтервалах часу “.

“Динаміка появи сайтів, як правило, не відстежується; при дослідженні Інтернету прийнято вважати чисельність аудиторії, хіти, переходи і глибину перегляду заздалегідь визначених сайтів та їх груп, – зазначає керівник інтернет-проектів компанії ВОЛЯ Вадим Гарбуз. – Але навіть не маючи на руках конкретних цифр, можна стверджувати, що кількість сайтів однозначно зростає, і в 2010 році ця тенденція продовжиться “.

На думку експерта ВОЛІ, зростання буде відбуватися в основному за рахунок сайтів, пов’язаних з комерцією, – інтернет-магазинів, онлайн-вітрин, сайтів, орієнтованих на B2B. “У 2009-му у зв’язку з кризою чимало компаній з метою мінімізації витрат пішло в онлайн. Головним питанням на” порядку денному “в Уанеті залишається монетизація інтернет-проектів”, – говорить Вадим Гарбуз.

“У той же час російські експерти вважають, що в Україні е-бізнесу немає, – продовжує пан Гарбуз. – Але це не зовсім так. Звичайно, якщо порівнювати Уанет з Рунета, бізнес в українській Мережі знаходиться на зародковій стадії. У Росії етап первісної монетизації вже пройшов, і його результатом стало вражаюче кількість потужних, що генерують гроші проектів. В Україні ж є потенціал для масштабного електронного бізнесу, але поки немає інвесторів, готових вкладати щодо серйозні кошти, десятки мільйонів доларів, в інтернет-проекти “.

Серед інших відмінностей Уанету від Рунета можна відзначити сильну законодавчу зарегульованість останнього, включаючи контроль з боку силових органів. Подібна тенденція сьогодні намічається і в Україні:  держрегуляторами робляться спроби посилити умови ведення інтернет-та телеком-бізнесу, зокрема – ввести для нього додаткове оподаткування.  Однак, проти цього виступає громадськість на чолі з профільними асоціаціями, такими як ІнАУ, ТЕЛАС, Wireless Ukraine.

За даними ubr.ua