Наскільки цікаві продукти SaaS українському бізнесу?

Неминучість SaaS рішень для бізнесу стала вже практично аксіоматичнимим фактом. Модний тренд у ІТ-сфері крокує по планеті, починаючи свій рух насамперед у розвинених країнах.

Для багатьох українських користувачів ПК використання SaaS рішень від Google, у вигляді популярних сервісів пошукового гіганта (документи, перекладач, фотобанк і т.д.), стало звичною справою і увійшло в щоденний побут.

Про плюси SaaS сказано багато, і переконувати читачів у прогресивності і величезному потенціалі цих рішень вже немає необхідності. Проте, український бізнес все ще дуже насторожено дивиться у бік SaaS рішень, задаючи собі ряд абсолютно логічних запитань.

Спробуємо розібратися в проблемах просування SaaS на вітчизняному ринку. Типовий питання виникають у бізнесу при пропозиції розглянути впровадження SaaS зазвичай наступні: «А навіщо нам SaaS якщо і так все відмінно працює?».

І це абсолютна правда. Справа в тому, що в країні з 86% процентним рівнем піратства, SaaS як засіб оптимізації витрат на програмне забезпечення просто не працює. Виходячи з цього, аргументувати зниження сукупної вартості володіння програмним забезпеченням при переході на SaaS просто не можливо. І тупиковим це питання буде до тих пір, поки сучасний бізнес не буде вважати догмою використання легального ПЗ. Інфраструктурні рішень побудовані на базі нелегального ПЗ відповідають принципом «необхідно і достатньо» для потреб малого та середнього бізнесу.

Наступним аргументом на користь SaaS є зниження витрат і навіть повна відмова від придбання дорогого серверного і мережевого устаткування. Проте тут український власник задає наступне питання: «Як можна бути впевненим у збереженні даних, якщо вони знаходяться не на підконтрольній території?»

Скепсис вітчизняних керівників цілком зрозумілий, якщо говорити про українські ЦОД та майданчиках, які надаються провайдерами Інтернет-послуг. Загальнополітична, економічна нестабільність, а також правовий хаос у сфері захисту інтелектуальної власності змушує сумніватися в надійності вітчизняних постачальників SaaS рішень або ж постійної доступності «хмарних» ресурсів. Простіше кажучи присутній страх, що в один прекрасний момент на дверях провайдера з’явиться напис «опечатано», а обладнання конфісковано, так як іноді трапляється, коли поряд з абсолютно законними бізнес-завданнями, цей же датацентр роздає дитячу порнографію або піратську музику. Використання ресурсів зарубіжних SaaS провайдерів, наприклад Amazon, тягне за собою безліч бухгалтерських та юридичних неясностей, відкриття валютних рахунків і ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Це питання підводить нас до однієї з основних проблем просування SaaS в Україні. Для справжнього проникнення в SMB-сегмент необхідне існування побудованого в нашій країні канал продажу. Іншими словами, компанії інтегратори повинні отримати мотивацію просувати SaaS від провідних світових компаній. Аналогічно, продуктам з коробок необхідна схема дистрибуції та доставки продукту кінцевому споживачеві. Сьогодні ми маємо ситуацію продажу рішень безпосередньо від виробників, які знаходяться, в більшості випадків, в США чи Західній Європі. Не будемо кривити душею і чесно визнаємо, що для світових ІТ-гігантів Україна ніколи не була, і навряд чи найближчим часом стане пріоритетним ринком. Без планомірної популяризації SaaS з боку компаній, що працюють безпосередньо з українським ринком, процес прийняття рішень з впровадження віддалених сервісів буде непрогнозованим, довгим і тернистим. Софтверні компанії повинні побачити стимул займатися SaaS, а не вести місіонерську діяльність. Істотні зрушення в цьому напрямку, будемо сподівається, відбудуться вже цього року. Тоді ми побачимо активне просування SaaS, а не тільки бажання продати кінцевому користувачеві «Win-Word-Excel». Якщо ж такого каналу не буде, то кожен конкретний керівник, спільно зі своїми ІT-спеціалістмі, буде дуже довго йти до переходу на SaaS, чіпляючись усіма силами за перевірені технології кінця 90-х.

Крім проблеми каналу продажів, існує проблема переформування ІТ-бюджетів. У більшості компаній бюджет на інформаційні технології формується виключно ІТ-персоналом. Ситуація, в якій SaaS замінює звичні рішення на базі фізичних серверів, віртуалізації або ж придбаних ліцензій програмного забезпечення, виводить кошти виділяються на ІТ з під тотального контролю системних адміністраторів і ІТ-директорів, вклинюючись в налагоджену роками схему закупівель від довірених постачальників. У такому випадку більшість плюсів SaaS рішень нівелюється латентним ставленням до них з боку співробітників, які приймають рішення.

У цьому випадку регіональні партнери безпосередніх постачальників SaaS повинні вести роботу безпосередньо з фінансовими директорами, вищим менеджментом компаній і навіть з власниками бізнесу. Зміна менталітету і акцентування уваги на оптимізації витрат зможе змінити і прискорити процес переходу на SaaS. І процес цей у середині SMB сегмента має починатися не в ІT-департаментах, а у головах людей, які відповідають за фінансову складову бізнесу.

Якщо звернути увагу не на середній бізнес, а на корпоративних клієнтів національного масштабу, то ми побачимо, що SaaS рішення не уживаються в одному місці з величезним штатом ІТ-фахівців, власними апаратними потужностями, що використовуються на 10%, а так само неможливістю гнучко змінювати формат ІТ-інфраструктури.

Таек виглядає, що 2010-й буде роком популяризації рішень SaaS. Але не варто чекати масштабних впроваджень і тотального переходу до продуктів, які використовують цей принцип, в доступному для огляду майбутньому. У компаній-інтеграторів попереду багато кропіткої роботи на перспективу. У кінці-кінців, український бізнес не має великої кількості альтернатив – SaaS стане частиною життєдіяльність фірм і корпорацій. На жаль, є всі підстави вважати, що станеться це вже після фінального матчу Євро-2012.
За даними pcweek.ua

Прокоментувати

Недавні записи

Архів