Автори концепції «хмарної демократії» хочуть змоделювати її в онлайн-грі

lambo-cbto-admin    Обчислення у хмарі    

«Єкатеринбурзькі Навальні» (втім, назвемо їх просто «хорошими хлопцями», тому що ніжні почуття пана Навального до нелюда типу Буданова на рахунок «раз» стирають цього симпатичного політика в  порошок) представили свою книгу «Хмарна демократія», в якій пропонують об’єднати переваги прямої і представницької демократії.

Єкатеринбуржці Леонід Волков (ІТ-інвестор і депутат міської Думи) і Федір Крашенінніков (президент Інституту розвитку та модернізації громадських зв’язків) представили в Москві і опублікували в Мережі книгу «Хмарна демократія» – захоплюючий і доступний опис цілком робочої моделі державного управління, котра поєднує елементи прямої і представницької демократії і опирається на інтернет-технології.

Згідно з Леонідом і Федором, представницька демократія розвинулася через наявність технологічних обмежень (віче може управляти тільки компактною спільнотою). Недоліки сучасної представницької демократії численні: діяльність слуг народу непрозора, контроль над виконанням ними передвиборчих обіцянок відсутній. З іншого боку, пряма електронна демократія, навіть організована за принципом соціальної мережі, означала б для громадян необхідність щодня витрачати масу часу на ознайомлення з законами і голосування.

Автори пропонують дозволити громадянам довіряти свої голоси професійним мережевим політикам – з можливістю в будь-який момент  негайно відкликати право представництва. Більше того, делегацію прав потрібно диференціювати: громадянин, покопавшись в налаштуваннях свого «особистого кабінету», може довірити іншому громадянину право голосу з 99% питань (звідси, до речі, виникає проблема ранжирування. – Прим. Ред.) Або делегувати свій голос при прийнятті специфічних категорій рішень експертам у відповідних областях (проблема «рубрикації». – Прим. ред.). «Матричне делегування довіри», перший стовп «хмарної демократії», позбавить «нетізенів» від дратівної необхідності голосувати за партії з їх «пакетними» політичними пропозиціями. (Звичайно, легко уявити собі ситуацію, в якій вирішується питання про секвестування бюджету; один і той же громадянин делегував своє право представляти себе по соціальній політиці умовному соціалісту, а по фінансовій – економісту-монетаристу; виникає цікаве протиріччя, але … це поправимо шляхом розстановки індивідуальних пріоритетів на  кшталт «соціальна сфера важливіша за  дефіцит» або навпаки.)

Недбайливих представників виконавчої та судової влади в демократії по Волкову і Крашеніннікову пропонується відкликати «одним дотиком». Виборці відкликають підтримку онлайн – рейтинг падає нижче законодавчо встановленого порогу – до побачення, пане мер або президент! (Автори розмірковують над конкретною величиною порогу, можливістю мораторію на відгук на якийсь післявиборчий термін і можливості для тих, хто не голосував за дану особу, переходити на її бік після виборів.)

Третій стовп хмарної демократії – «примусова чесність». Фактично Волков і Крашенінніков пропонують інституціоналізувати існуючу тенденцію до того, що люди, які приймають рішення, в умовах інформаційної прозорості виявляються приреченими вести себе добре. У «хмарній демократії» претенденти на виборчі посади або  представлення інтересів інших громадян повинні розкривати про себе тим більше інформації, чим  більшу відповідальність вони на себе беруть.
Леонід (ліворуч) і Федір невловимо нагадують Татіщева і де Геніна – богів-близнят Єкатеринбургу (фото з сайту Федора Крашеніннікова).

З окремими тезами та ідеями випускників УрДУ можна сперечатися. Зокрема з тим, що багаті та освічені завжди будуть прихильниками демократії, або з тематичними «капчами», при голосуванні відсіває явних тролів і повних ідіотів (питання «Who watches the watchers?» Трансформується в «Хто малює капчу?”), Або з тим, що Єкатеринбург – прямо-таки єдине місце в країні, де можлива свобода думки.

Але підкуповує наступне. По-перше, Волков і Крашенінніков – практики, «місцеві хороші хлопці» (антикорупційні позови, депутатські запити, дисемінація інформації, координація зусиль з іншими єкатеринбуржцями, які протидіють корупції); доречі, шанувальник Буданова ідею «хмарної демократії» підтримує і схвалює. По-друге, свою ідею автори пропонують обкатати в грі – політичному симуляторі, котрий моделює Росію. Бета-тестування «хмарної демократії» може стати неймовірно цікавим заняттям.

І – цікаво, що  Ісландія (полігон інтернет-демократії) розташовується в російському місті, в якому, як і в Ісландії справжньої, є жива музична сцена. Невже взаємозв’язок?

За даними internetua.com

Сподобалась замітка? Поділись!